ЦИФРОВИЙ АРХІВ ТВОРІВ МИКОЛИ ОЛЕКСАНДРОВИЧА ЯРОШЕНКА

МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЯРОШЕНКО

Микола Олександрович Ярошенко (1(13) грудня 1846 р., Полтава – 25 червня (7) липня 1898 р., Кисловодськ) – видатний художник-передвижник, член Товариства пересувних виставок (з 1876 р.), член правління (з 1876 р.) та голова Товариства (з 1887 р.).
За фахом – військовий інженер. Після закінчення Михайлівської артилерійської академії понад 20 років служив на патронному заводі в Санкт-Петербурзі. У відставку вийшов у чині генерал-майора (1892).
Мистецтво опановував з раннього віку. Брав приватні уроки, відвідував вечірні класи Рисувальної школи Товариства заохочення мистецтв, у період 1868-1874 рр. був вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв. Своїми учителями вважав І.К. Зайцева (1805-1890), А.М. Волкова (1829-1873), І.М. Крамського (1837-1887).
Відомий насамперед як живописець, майстер гостросоціальних жанрових картин та психологічного портрета. Багато працював над створенням пейзажів, писав натюрморти. У його доробку також ряд цікавих графічних творів. Найбільш відомі полотна – «Кочегар», «Студент», «Ув’язнений», «Курсистка», «Всюди життя», портрет П.А. Стрепетової, портрет М.Є. Салтикова-Щедріна, портрет В.Г. Короленка, «В горах Кавказу».
Автор цілої галереї портретів великих сучасників, друзів художника: Г.І. Успенського, Д.І. Менделєєва, О.М. Плещєєва, В.С. Соловйова, О.Я. Герда, М.М. Ковалевського, М.М. Ге, І.М. Крамського, І.П. Павлова, О.А. Ауербаха, Л.М. Толстого, В.М. Максимова, М.М. Обручева, Н.К. Михайловського, К.Д. Кавеліна.
Жив у Полтаві, Санкт-Петербурзі та Кисловодську. Значну роль в його житті відіграла дружина М.П. Ярошенко (Навротіна). У 1885 р. вона придбала садибу в Кисловодську, де родина проводила значний час, а з 1892 р. жила майже постійно. Після смерті чоловіка Марія Павлівна активно займалася популяризацією його творчості, організацією посмертної виставки в Петербурзі (1898) та передачею мистецької збірки на батьківщину і відкриттям у Полтаві музею імені М.О. Ярошенка.
Похований Микола Олександрович Ярошенко в Кисловодську, поряд зі Свято-Миколаївським собором. На могилі встановлено пам’ятник, бронзовий бюст для якого виконав відомий земляк М.О. Ярошенка – скульптор Л.В. Позен. У 1962 році в кисловодській садибі художника відкрито Меморіальний музей-садибу М.О. Ярошенка.

Серед численних друзів, колег та однодумців М.О. Ярошенко користувався глибокою й заслуженою повагою. «У строкатій метушні життя, – писав М.К. Михайловський в статті, присвяченій пам’яті митця, – доля рідко зіштовхує нас з такими цільними, довершеними і водночас багатогранними натурами, якою був Ярошенко. Навряд чи знайдеться скільки-небудь значна галузь життя чи думки, якою він би не цікавився більшою чи меншою мірою. І ця рідкісна між художниками жадібність на роботу свідомості не заважала свободі його художньої творчості, в якій неминуче багато несвідомого. Це був в повному розумінні вдумливий художник, підкреслюю і іменник, і прикметник, тому що було б несправедливо підкреслити одне з них».